Переводы ::: Übersetzungen ::: Translations ::: Переклади

Von Deutsch, Englisch und Ukrainisch ins Russisch ::: From German, English, Ukrainian in to Russian ::: С немецкого, английского, украинского на русский

 Коллекционные рамки для фотографий и картин

 

 

 

 

 

Евгений Смотрицкий


Философ. Публицист. Переводчик.

 

 

 

Rousseaustr 6. 67663 Kaiserslautern, Германия.                                     smotrytskyy@gmx.de                                       Тел.: 49 (631) 342-79-91

 
 

 

Главная | Профиль | Рекомендации | Публикации | Переводы | Услуги


ИСКАТЬ НА OZON.RU

 

Смотрицкьий Є.Ю.

 

ДО ПИТАННЯ ПРО ПІСЛЯДИПЛОМНУ ОСВІТУ

 

В одній з доповідей конгресу США стверджувалося, що “відсутність стратегії у справі переучування є головною перепоною на шляху економічного оновлення Америки”[1]. Така категоричність досить добре обґрунтована і є вимушеною. Як відомо, науково-технічний прогрес дав свої солодкі плоди не безкоштовно, а за рахунок радикальної перебудови біосфери, відчуження людини у сфері виробництва, наступу техніки на права людини, надмірної спеціалізації праці (частковий робітник на противагу цілісній особистості). Він породжує чимало екологічних, соціальних, психологічних, етичних та інших проблем. Вони поглиблюються на стадії переходу від індустріального до постіндустріального суспільства. Це означає, що весь час треба збільшувати зусилля для забезпечення соціальної стабільності. “Технологічна гонка” породжує не лише чудеса безумовно високоякісної техніки. Вона веде до стрімкого зростання змін у всіх сферах людського буття. Зокрема, швидке моральне старіння технологій веде до швидкого “морального старіння” людини, тобто професійні навички, знання, та й взагалі цінності втрачають свою “споживчу вартість”, тобто людина втрачає попит на ринку праці задовго до старості і пенсії за віком. Отже потрібен механізм соціальної адаптації людини в умовах стрімких і значних зрушень у структурі економіки. Ось чому американський футуролог і соціолог О. Тоффлер вважає, що “в дійсності невдовзі ми розпочнемо справу навчання та переучування у величезних масштабах”[2]. Далі він стверджує: “Якщо ми не допоможемо тим, кого витісняють у всезростаючій кількості, не допоможемо їм увійти в нову культуру і нову економіку, то ми зруйнуємо суспільство”[3]. Том Стоуньєр, американський гуманіст, вчений та поет-філософ, якого часто називали «професор футурології»,  стверджує, що “сучасному суспільству необхідна нова система освіти людини на протязі всього її життя”[4].

Принципова зміна ціннісних орієнтацій у нашому суспільстві також веде до радикальних структурних зрушень не лише в економіці, а в усіх сферах суспільного життя. Безумовно, наші проблеми відрізняються від тих, що стоять перед розвиненими країнами. Але є й спільне. Насамперед це розширення системи післядипломної освіти як ефективний спосіб зниження рівня безробіття. Суто наші проблеми обумовлені входженням до ринкової економіки. Отож, не лише Америка, а й Україна потребують вироблення концепції післядипломної освіти.

Специфічними також є проблеми післядипломної педагогічної освіти. Вони стосуються і тих, хто навчається, і тих, хто навчає, стосуються змісту, форм, методів, засобів навчання, значно підвищує роль менеджменту у сфері освіти. Ми бачимо, що відлагоджена система перепідготовки вчителів через загальні соціальні негаразди зіткається з певними труднощами. Та й внутрішні причини спонукають до переосмислення і вироблення нової концепції післядипломної педагогічної освіти. Позитивне і головне зараз те, що Система існує і було б злочином руйнувати її. Але не підлягає сумніву і те, що її слід реформувати. Здавалося б доцільним, проводити з боку держави політику “централізованої децентралізації”, якщо можна так висловитися (доречи, це є світова тенденція). Потрібен єдиний центр з організуючими, контролюючими та інформаційними функціями, а окремі інститути повинні розвивати свої традиційні напрямки або створювати їх. Не повинно бути ні анархії, ні казарменої одноманітності. Інститути не повинні замикатися на собі. Оскільки система одна, цілісна, то потрібен обмін досвідом, а отже і кадрами між інститутами. З цією метою доцільно проводити щорічні сесії фахівців одного профілю на базі Інститута-лідера у цій галузі, а раз на п’ять років – з’їзд викладачів Інститутів післядипломної педагогічної освіти. Ще слід пам’ятати, що в нас залишаються невикористаними можливості застосування комп’ютерних мереж та телебачення у дидактичних цілях.

У дуже складному становищі перебуває сучасний вчитель. Ось лише деякі питання, що постають перед вчителем і вимагають відповіді: що таке патріотизм у глобалізованому світі; нанотехнології – прогрес і небезпека; синергетика – що це таке і як вона змінює традиційні фізичні, хімічні, економічні та соціальні уявлення.  Система підвищення кваліфікації вчителів має транслювати наукові та технічні досягнення у освітнє середовище.


 

[1] Тоффлер О. Будущее труда // Новая технократическая волна на западе. – М.: Прогресс, 1986. – С.264.

[2] Там само, с. 264.

[3] Там само.

[4] Стоуньер Т. Информационное богатство: профиль постиндустриальной экономики // Там само, с. 394.

 

  Директор школи. - №5, 2009. – Киев: Плеяди.

 

 

 


Главная | Профиль | Рекомендации | Публикации | Переводы | Услуги

2001-2009 © Евгений Смотрицкий. Все права защищены.

Designed by lolamax

Сайт создан в системе uCoz